Аналіз основних відмінностей законопроектів,
що стосуються запровадження обов'язкового медичного страхування

Володимир Рудий, Український директор Проекту

В даний час на розгляді у Парламенті України знаходяться 4 проекти законів, що стосуються запровадження системи обов'язкового медичного страхування:

• проект закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційний № 4505);
• проект закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційний № 4505-1);
• проект закону про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування (реєстраційний № 3370);
• проект закону загальнообов'язкове медичне страхування (реєстраційний № 3370-1).

Ці 4 проекти в залежності від їх концептуальної спрямованості можна розділити на 2 групи: законопроекти № № 4505 та 4505-1 базуються на концепції соціального страхування і передбачають створення одного національного страхового фонду, а законопроекти №№ 3370 і 3370-1 базуються на концепції обов'язкового цивільного (комерційного) страхування та орієнтовані на створення конкурентного ринку обов'язкового медичного страхування за участю багатьох конкуруючих комерційних страхових компаній.

Проекти № 4505 та № 4505-1 в цілому є практично ідентичними, однак певні відмінності між ними все ж мають місце.

Зокрема, згідно з проектом № 4505 (стаття 9), перелік медичних послуг, на які мають право застраховані особи, повинен визначатися щорічно окремим законом на рівні парламенту, а у відповідності з проектом № 4505-1 (стаття 8) цей перелік має бути представлений у вигляді Базової програми обов'язкового медичного страхування, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Крім того, в проекті № 4505-1 (стаття 8) зроблено спробу в загальному вигляді визначити не лише перелік послуг, вартість яких буде покриватися за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування, але й конкретно конкретно визначити перелік послуг, вартість яких не буде покриватися за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування. При цьому в останньому з зазначених переліків послуг чітко вказані інші, ніж обов'язкове медичне страхування, джерела фінансування.

Проект № 4505-1 по іншому, ніж проект № 4505, визначає статус Фонду медичного страхування. Відповідно до проекту № 4505-1, цей Фонд повинен мати статус державної самоврядної некомерційної організації, а відповідно до проекту № 4505 - статус некомерційної (незрозуміло якої - державної чи недержавної) самоврядної організації.

Інші відмінності між проектами №№ 4505 та 4505-1 не є суттєвими.

Відмінності між проектами №№ 3370 и 3370-1 більш суттєві.

Безумовно, головною відмінністю проекту № 3370-1 є те, що в ньому має місце спроба легалізувати використання солідарних форм взаємного страхування на рівні територіальних громад. Проект № 3370 такого не передбачає.

Зокрема, проект 3370-1 передбачає створення фонду взаємного страхування - лікарняної каси - у кожній територіальній громаді та обов'язкову сплату внесків у таку касу кожним членом територіальної громади. При цьому кошти, що акумулюються в лікарняній касі, можуть витрачатися лише на утримання сімейного лікаря, який надає первинну допомогу членам громади, та покриття витрат цього лікаря (на додаток до коштів, передбачених договором між сімейним лікарем і відповідним територіальним відділенням Медичного страхового бюро України, створення якого передбачено цим законопроектом і про яке більш детально буде сказано нижче).

Оплата спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, у відповідності з проектом № 3370-1, повинна забезпечуватися за кошти обов'язкового медичного страхування, яке здійснюють конкуруючі комерційні страхові компанії - члени Медичного страхового бюро України і безпосередньо зазначене Бюро. В той же час, згідно з законопроектом № 3370, оплата спеціалізованої та високо спеціалізованої медичної допомоги може здійснюватися як за рахунок коштів бюджету, так і за рахунок коштів медичного страхування.

У структуру Медичного страхового бюро України входять два централізованих резервних страхових фонди:

• державний медичний фонд, засновником якого є держава в особі Кабінета Міністрів України (цей фонд повинен використовуватися для забезпечення громадянам гарантій безоплатної спеціалізованої медичної допомоги та співоплати за надану застрахованим високоспеціалізовану медичну допомогу в межах коштів бюджету фонду);
• недержавний медичний фонд, засновником якого є комерційні страхові компанії, що мають ліцензію на право здійснення медичного страхування (метою цього фонду має бути забезпечення громадянам гарантій на високо спеціалізовану медичну допомогу в медичних закладах за місцем проживання за умови укладення договору про страхування з однією з страхових компаній).

Таким чином, згідно з законопроектом № 3370-1, Медичне страхове бюро України має забезпечувати:

• часткову оплату первинної медичної допомоги, що надається сімейними лікарями (на додаток до іншої частини оплати цієї допомоги, що забезпечується за рахунок коштів взаємного страхування через лікарняну касу на рівні територіальної громади (статті 9, 10);
• оплату за рахунок коштів державного медичного фонду вартості наданої застрахованим спеціалізованої медичної допомоги і співоплату вартості високоспеціалізованої медичної допомоги в межах коштів бюджету цього фонду - статті 39, 41;
• оплату за рахунок коштів недержавного медичного фонду вартості наданої застрахованим високоспеціалізованої медичної допомоги (у випадках, коли кошти та майно страхової компанії - члена Медичного страхового бюро, що ліквідується чи визнана банкрутом, є недостатніми для виконання зобов'язань страховика по договору про обов'язкове медичне страхування) - статті 39, 41.

Джерелами формування зазначених централізованих страхових резервних фондів передбачається зробити:

• частину суми коштів збору на обов'язкове соціальне страхування (не медичного - Авт.);
• кошти Державного та місцевих бюджетів, що виділяються на охорону здоров'я (крім коштів Державного бюджету, що виділяються на відповідні загальнодержавні програми у зазначеній сфері);
• акциз на тютюн та алкоголь;
• податок на рекламу тютюну та алкоголю;
• штрафи й податки за забруднення навколишнього середовища;
• прибуток від операцій с цінними паперами, що є власністю Медичного страхового бюро України;
• прибуток від тимчасово вільних коштів державного та недержавного медичного фондів на депозитних рахунках;
• вступні внески страхових компаній при вступі до Медичного страхового бюро України (розмір визначається Координаційною Радою Медичного страхового бюро України);
• відрахування страхових компаній від страхових премій обов'язкового медичного страхування (в розмірі, що визначається Радою Медичного страхового бюро України);
• пеня за несвоєчасні відрахування від страхових премій обов'язкового медичного страхування;
• кошти, повернуті Медичному страховому бюро України в регресному порядку (в випадках, коли Медичне страхове бюро України сплатило по страхових зобов'язаннях страхової компанії - члена Бюро за високоспеціалізовану медичну допомогу, надану медичними закладами застрахованим особам).

Однак проект № 3370-1 чітко не розмежовує, які з зазначених джерел призначені для формування державного фонду і які - для формування недержавного фонду.

Разом з тим, проект № 3370-1 (на відміну від проекту № 3370) не передбачає безпосереднього регулювання розмірів страхових сум і максимальних розмірів страхових тарифів, делегуючи розв'язання цих надзвичайно важливих проблем до компетенції вказаного вище Медичного страхового бюро України. Аналогічно проект делегує Медичному страховому бюро вирішення питання про встановлення порядку та умов формування вказаних вище централізованих страхових резервних фондів.

Однією з негативних характеристик проекту № 3370-1, що відрізняє його від проекту № 3370, є те, що він навіть у загальному вигляді не дозволяє визначити конкретні обсяги медичної допомоги, на яку будуть мати право застраховані особи. Проект № 3370-1 навіть у загальному вигляді не передбачає визначення порядку оцінки вартості медичної допомоги, що надається застрахованим особам.

Ще однією відмінною рисою проекту № 3370-1 є те, що він дозволяє здійснювати медичне страхування будь-якій страховій компанії, яка має відповідну ліцензію (в той же час проект № 3370 дозволяє займатися цією діяльністю лише спеціалізованим медичним страховим компаніям, які не мають права займатися ніякими іншими видами страхування, крім обов'язкового і добровільного медичного страхування, добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування на випадок хвороби)