Переваги контрактування у сфері медичної допомоги

Контракт визначається як письмова угода між двома сторонами, що має позовну силу відповідно до закону. По суті, контракт є визначенням прав і обов'язків кожної сторони в угоді. У сфері медичного обслуговування учасниками контракту є споживач і постачальник медичної допомоги. Відокремлення цих функцій має бути встановлено для того, щоб запроваджувати контрактні відносини у сфері охорони здоров 'я. Це можна зробити двома способами.

Перший спосіб – організувати фінансування медичної допомоги з обов'язковим медичним страхуванням. Місцеві адміністративні підрозділи діють як єдиний платник (споживач) і забезпечують загальний бюджет надавачам медичних послуг, щоб одержувати медичне обслуговування для населення. З іншого боку, існують місцеві надавачі медичної допомоги, які діють як автономні неприбуткові підприємства.

Другий спосіб – скористатися системою оподаткування. Він може бути використаний і в Україні. У так званому старому Європейському Союзі, 6 країн пов'язані з обов'язковим медичним страхуванням і 9 країн мають систему медичної допомоги, яка фінансується за рахунок податків. Але більшість центральноєвропейських країн запровадили обов'язкове медичне страхування ще на початку 1990-х років.

Лікування пацієнтів завжди розглядається у контексті сфери охорони здоров 'я. Сфера охорони здоров 'я регулюється правовими рамками країни. Основним завданням державної системи медичної допомоги є забезпечення доступу населення до основних медичних послуг. Для того, щоб надавач медичної допомоги був здатний діяти як учасник контракту, йому має бути забезпечена функціональна автономія шляхом створення неприбуткового підприємства медичної допомоги. Надавач медичної допомоги повинен реагувати на потребу покупця і брати на себе фінансову відповідальність за виконання контракту. Технічна потужність і майстерність менеджменту обох учасників контракту мають бути досконалими. Досвід показує, що ефективне контрактування вимагає особливої майстерності (наприклад, визначення доцільності медичних втручань з найменшими витратами, ведення переговорів і моніторинг виконання контракту надавачами медичної допомоги, стратегія спілкування і т.д.).

Основним завданням контрактування у сфері медичної допомоги в Україні є ефективне використання існуючих ресурсів надавачами медичної допомоги. Для перерозподілу недостатніх фінансових ресурсів, необхідно змінити звичний постатейний бюджет. У сучасній системі перерозподіл ресурсів між статтями бюджету є неможливим і бюджетні кошти мають бути витрачені до кінця року для того, щоб бюджет на наступний рік не був скороченим. Основним підходом постатейного бюджету є максимальний контроль над споживанням ресурсів медичної допомоги і мінімальну особисту автономію. Постатейний бюджет не сприяє ефективності. Неефективність сучасної системи здебільшого була спричинена постатейним бюджетом. Позитивні стимули для платників, надавачів і споживачів медичної допомоги були відсутні.

Відтак запровадження блокового контракту є гарантом ефективного використання ресурсів у поєднані з оплатою за стаціонарні медичні послуги на основі загального бюджету і оплатою за первинну медико-санітарну допомогу на основі принципу розрахунку на душу населення. Значення блокового контракту полягає в тому, що надавач медичної допомоги укладає контракт на надання медичних послуг населенню. Цей контракт ефективно переносить фінансовий ризик від покупця до надавача медичних послуг. Надавач медичних послуг повинен лікувати стільки пацієнтів, скільки визначається рівнем фінансування. На відміну від традиційної радянської системи, контракт контролює якість медичної допомоги, оскільки покупець відокремлений від надавача медичної допомоги. Він може змінювати контракт, якщо якість медичних послуг є недостатньо високою. Наприклад, якщо пацієнти скаржаться, що від когось відвернулися, відмовилися лікувати, змусили заплатити додаткову плату або надали послугу, нижчу від стандартної якості, дійсність контракту може бути припинена.

Навпаки, контракт, укладений з винагородою за послуги, який заснований на певній кількості окремих обсягів подібних процедур, не сприяє стримуванню витрат обмежених ресурсів, оскільки основним стимулом надавача медичних послуг є збільшення його прибутку через надання великої кількості послуг. Ця поведінка будь-яким способом буде спричиняти фінансовий тиск на організацію, що купує медичні послуги.

Одним з основних елементів контракту на надання медичних послуг, який укладений Золочівським (Харківська область) відділом медико-санітарної допомоги та комунальним неприбутковим підприємством “Золочівська районна лікарня”, є сам загальний бюджет і його стимули. Загальний бюджет був складений з суми попередніх статей бюджету. Що стосується лікувального закладу, були об'єднані сектори стаціонарної, поліклінічної та невідкладної медичної допомоги, при цьому було встановлено відокремлені суббюджети для стримування і відшкодування витрат. Контракт дає можливість точно визначити завдання та проконтролювати його виконання. Основним завданням є підвищення ефективності використання існуючих ресурсів. Контракт також містить в собі основні дані про послуги, що мають бути надані медичним підприємством (мінімум амбулаторних хірургічних операцій, мінімум пацієнтів, що лікуються у денному стаціонарі, та дані про пацієнтів, що одержують медичну допомогу вдома).

Золочівський контракт є першою угодою між державним покупцем медичної допомоги і державним надавачем медичної допомоги на території України, яка заснована на загальному бюджеті. Наступним кроком в удосконаленні процесу контрактування має бути розробка фінансових стимулів шляхом запровадження нових методів оплати медичних послуг.

Белла Каунцінгер,

Німеччина