30 червня 2004 р.

ЯК ЗМУСИТИ "МЕДИЧНІ" КОШТИ ПРАЦЮВАТИ ЕФЕКТИВНО?

Як свідчать результати різних соціологічних опитувань, незадовільна якість та обмежена доступність медичного обслуговування є одними з тих соціальних проблем, що вже котрий рік поспіль турбують переважну більшість населення.

Значна кількість фахівців та політиків основну причину цього вбачає у недостатньому фінансуванні системи охорони здоров'я, і як вихід із ситуації, що склалася, пропонує прийняття закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (ЗОДСМС). Саме із запровадженням цього виду соціального страхування пов'язується можливість отримання додаткових цільових, захищених від політичних маніпуляцій коштів, що мають забезпечити фінансування сектору охорони здоров'я.

Однак, Верховна Рада України втретє за останній рік не спромоглася прийняти цей закон. На думку експертів Проекту Європейського Союзу "Фінансування та управління в сфері охорони здоров'я України", це зумовлено кількома групами причин.

Перша - це неприйняття тією частиною народних депутатів, які представляють інтереси роботодавців, концепції законопроекту, що передбачає запровадження нового соціального збору, тобто нового виду нарахувань на заробітну плату, додатково до вже існуючих нарахувань, що передаються різним фондам соціального страхування.

Друга - неприйняття ідеї обов'язкового медичного страхування лівою частиною спектру політичних сил, яка вважає, що запровадження такого страхування буде порушенням конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу.

Третя - негативне лобіювання з боку комерційних страхових компаній, які останнім часом зазнають збитків на ринку добровільного медичного страхування, і у зв'язку з цим, шукаючи доступ до нових коштів, виступають проти ідеї створення єдиного Фонду соціального медичного страхування і фактично намагаються забезпечити запровадження в Україні системи обов'язкового приватного медичного страхування, що базується на використанні багатьох конкуруючих страховиків. Проте, за переконанням експертів зазначеного вище Проекту ЄС, що ґрунтується на врахуванні досвіду країн - членів Організації Економічного Співробітництва та Розвитку і відповідних рекомендаціях цієї авторитетної міжнародної інституції, запровадження обов'язкового приватного медичного страхування всього населення не доцільно розглядати як модель подальшого реформування системи охорони здоров'я. Це пов'язано з тим, що, як свідчить досвід інших країн, запровадження такої моделі фактично має лише один позитив, який полягає у можливості вільного вибору людиною тієї чи іншої страхової компанії. Однак, зазначеному позитиву обов'язкового приватного медичного страхування протистоїть цілий ряд негативів цієї моделі, головними з яких є:

• регресивний характер фінансування, в умовах якого особи з меншими доходами змушені будуть платити у систему медичного страхування відносно більшу частину своїх доходів, ніж високозабезпечені особи;
• зменшення справедливості та доступності системи медичного обслуговування насамперед для хронічно хворих та літніх людей.

Четверта з причин чергового відхилення Парламентом законопроекту про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування - це наявність у законопроекті певних техніко-юридичних недоліків, пов'язаних насамперед з недостатньо чітким визначенням статусу майбутнього Фонду медичного страхування та механізмів його діяльності.

Тим не менш, на думку експертів зазначеного Проекту ЄС, саме цей законопроект за умови його відповідного доопрацювання в перспективі міг би стати адекватною основою для подальшого реформування національної системи охорони здоров'я. Безперечно, його прийняття могло б сприяти як залученню нових коштів у сектор охорони здоров'я, так і прискоренню процесу перетворень, підвищення якості та економічної ефективності цієї системи. Разом з тим, рішення про прийняття чи відхилення цього законопроекту належить до категорії внутрішніх політичних рішень українського Парламенту.

Але чи можна досягти більшої якості та економічної ефективності системи медичного обслуговування без запровадження соціального медичного страхування, в рамках фінансової моделі, що спирається на загальні податки, яка нині діє в Україні?

Досвід цілого ряду європейських країн свідчить про те, що це цілком можливо. Адже приблизно в половині країн - членів Європейського Союзу, як і в Україні, теж використовується модель системи охорони здоров'я, орієнтована на фінансування за рахунок загальних податків. Проте, для цієї моделі в рамках зазначених країн характерним є цілий ряд особливостей, що сприяють досягненню зазначеної вище мети. Ці особливості передбачають:

• високий ступінь управлінської та фінансової автономії державних та муніципальних медичних закладів, які мають статус неприбуткових публічних підприємств;
• запровадження системи державних (муніципальних) бюджетних контрактів на закупівлю медичних послуг, надання яких гарантується за рахунок громадських коштів;
• використання таких форм оплати за медичні послуги, які орієнтуються на кінцевий результат діяльності постачальника цих послуг і на реальну їх вартість (а не на утримання інфраструктури медичного закладу та його штату, як це поки що робиться в Україні);
• запровадження у практику ефективних з клінічної і водночас з економічної точок зору медичних технологій, що ґрунтуються на принципах доказової медицини;
• значну роль місцевого самоврядування та місцевої влади у сприянні запровадженню зазначених вище механізмів функціонування системи медичного обслуговування.

Перш за все ці особливості відрізняють системи охорони здоров'я розвинутих європейських країн, що фінансуються за рахунок загальних податків, від системи охорони здоров'я України.

Чому українські парламентарії не наважилися прийняти закон про страхову медицину? Як змусити "медичні" кошти працювати ефективно? Чи можливо перетворити державні та комунальні медичні заклади на повноцінні суб'єкти господарської діяльності? Як змінити форми оплати за надані медичні послуги, щоб кошти використовувалися ефективно? Що можуть зробити органи місцевої влади для поліпшення ситуації у сфері охорони здоров'я? Чи всі медичні послуги мають і можуть бути безоплатними?

Відповіді на ці питання намагатимуться дати учасники Національного прес-клубу реформ:

Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Микола Поліщук, Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Василь Хара, народний депутат України, голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Лілія Григорович, Перший заступник Міністра охорони здоров'я України у зв'язках з Верховною Радою Тимур Педченко та Український Директор Проекту Європейського Союзу "Фінансування та управління в сфері охорони здоров'я в Україні" Володимир Рудий.

	GVG/CII/ EPOS
This project is funded by the European Union Delegation of the European Commission to Ukraine, Moldova and Belarus 10 Kruhlo-Universytetska St, Kyiv, Ukraine, 01024 Tel: +38 (044) 462 00 10 Fax: +38 (044) 462 09 20	A project implemented by GVG/CII/ EPOS Project office Kiev 59-b, 40-letiya (sorokaletiya) Oktyabrya prospect Kiev local clinic hospital 10 Tel.: 380-44-265-32-83 380-44-257-24-42 Fax: 380- 44-257-36-76 www.healthfin.kiev.ua	This project is funded by the EUROPEAN UNION. The European Union numbers 25 Member States: 25 different nations deter-mined to shape their future closely together. Over a period of enlargement of 40 years, they have, together, built a zone of peace, stability, progress and solidarity. The European Union is a model for overcoming conflict and promoting reconciliation through close co-operation to achieve common goals, while respecting national sovereignty and territorial integrity. But the EU is not focused on itself: its ambition is to share its achievements and its values with countries and peoples beyond its borders. The European Commission is the EU's executive body.